Обратная связь

Отзывы 


Историческая справка

Сходница сегодня

Автостанция

Автозаправка

Отделения банков, банкоматы

Мобильная связь

Интернет услуги

Библиотека

Такси

Туалеты


Общая характеристика источников

Показания для санаторно-курортного лечения и оздоровления

Противопоказания санаторно-курортному лечению


Источник №1

Скважина №1С

Скважина №2С

Источник №3

Источники №5, 6

Источники №8, 9, 10

Источник №13

Источник №15

Скважина №18С

Источник №25

Источник №26

Исчезнувший источник №4


Первооткрыватель Сходницкой "Нафтуси"

Каким образом образуется и в чем феномен "Нафтуси"

Что собой представляют органические вещества, которые входят в состав "Нафтуси" 

Микроэлементы, которые входят в состав "Нафтуси"

Воздействие "Нафтуси" на организм

Как пить воду

Сколько пить воды и какой температуры

Вариант употребления воды

Различие "Нафтуси" Сходницы и Трускавца

Сколько времени сохраняет вода свои лечебные свойства


Ссылки

Первооткрыватель Сходницкой Нафтуси

   "Він був не лише першим, але й довго єдиним, хто вірив в існування східницької "Нафтусі". А довго - це років з п'ятнадцять. Уявляєте, якою сильною повинна бути віра, переконання у правоті того, що ти робиш з ранку до ночі. Власне, так, бо батько був людиною невтомною."

Ганна Стоцька

Омелян Стоцький 

   "Відіслали його на пенсію рівно в шістдесят. Відіслали, навіть не давши допрацювати до повного стажу, тому й до смерті мав мізерну пенсію. І це при тому, що в найважчі повоєнні роки очо­лив зруйнований газоліновий завод у Східниці, налагодив його роботу і навіть вивів у передові. А далі, оскільки не був членом КПРС, почали його котити по низхідній: голов­ний інженер цього ж заводу, потім вже майстер підзем­ного ремонту обладнання, згодом — технік промислової лабораторії і, нарешті, най­нижча передпенсійна сходи­нка — просто лаборант. І це при двох закінчених вищих освітах: технічній — нафто­вій та гуманітарній — батько отримав ступінь магістра після закінчення гуманітар­ного факультету Львівського університету. Не знаю, може, тут роль зіграло і його походження, бо народився в родині священика. А було це 15 серпня 1894 року в селі Богутин Золочівського району, що на Львівщині. ...Коли розпочалася Друга світова війна, наша родина — мати і я — жила в Ряшеві (тепер це польське місто Жешув), батько викладав у гімназії. Тікаючи від німців, він вибрав Східницю, хоча міг поселитися і в Чехії, навіть у Парижі, бо, як я уже говорила, мав чудову освіту. Та вибрав Східницю, на превеликий жаль і невдоволення дружини — Павліни Михайлівни.

   Кілька слів про мою маму. Вона була жінкою вищого світу, любила вибране товариство, мистецтво, музику, бувала у Львові, де вони розпочинали спільне життя, на балах і аристократичних прийомах. До речі, таке життя полюбляв і батько. Він був педант. Я ніколи не бачила його без краватки.

   Та в Східниці його, коли зайнявся пошуковою роботою, почали називати диваком. "Бути такого не може, щоб тут була "Нафтуся"! А він казав: "Може! "Нафтуся" в Східниці є!"

   І знову вранці брав свій скромний бутерброд без чаю, один і той же портфель, в якому завжди було чимало банок-склянок, паличку - і йшов у гори. Проходив десятки кілометрів карпатських нетрів, протоптував до відкритих джерел стежки. Тепер по його слідах ходять до мінеральної води тисячі людей, для котрих вона стала чи не єдиним джерелом одужання. Моя мама, Павліна Михайлівна, зустрічала батька увечері трохи стур­бовано і все дорікала, мовляв, чи він сподівається, що йому пам'ятник постав­лять за ті джерела, чи не краще б удома відпочити на пенсії? — А поставлять, — відповідав батько. — Люди оцінять. Нехай і після смерті. До 100-річчя з дня народження Омеляна Стоцького з ініціативи тодішньої голови селищної Ради Наталії Володимирівни Мацієвської, першого мецената Східниці, директора пансіонату "Гуцулка" Якова Васильовича Прицака (15 років він був членом виконкому сільради, однодумцем, помічником батька), біля бювета у Східниці був таки встановлений пам'ятник первооткрыватель Сходницкой Нафтуси. Кошти на створення погруддя і його облаштування виділив Яків Васильович Прицак. А високохудожня, правдива скульптура робота заслуженого діяча мистецтв України, відомого львівського мистця Василя Павловича Одрехівського, котрий був знайомий з батьком і сам, між іншим, лікувався східницькою "Нафтусею". На урочисте відкриття пам'ятника прийшли сотні відпочиваючих і східничан. Я дивилася на моїх односельців і згадувалось різне: і як сільські вуйки лише за півлітру погоджувались допомагати розкопувати недоступні джерела, бо батько був фізично людиною несильною; і як виконкомівська друкарка відмовила У дозволі покористуватися друкарською машинкою, аби надрукував батько повідомлення про результати аналізів, і навіть послала його геть...

   Але, на втіху, бачила я й тих, чиї очі світилися радістю. Це тодішній директор східницького нафтопромислу Іван Ілліч Шаварін, який надавав велику допомогу батькові у вивченні східницьких мінеральних джерел. Це тодішній начальник У бригади нафтопромислу Ярослав Петрович Губич, котрий допомагав у Розкопках нових джерел. Це і Михайло Григорович Загірський: він разом з батьком шукав лікувальні болота і деякі джерела. А моя добра вчителька української мови і літератури Єлизавета Михайлівна Зарицька завжди розуміла і підтримувала батька. І в свої далеко вже за вісімдесят по-своєму писала історію східницької "Нафтусі''.

Сходница отдых лечение оздоровление    Казино вулкан бесплатные игры: приятная зона комфорта почитателей www.pierrebastien.ru.

   А Степан Іванович Дуда, у ті роки випускник Львівського медінституту, а нині головний лікар санаторію "Стожари", усіляко допомагав батькові і став чи не першим його послідовником. Пам'ятаю, як розповідав батько, що після колегії Міністерства охорони здоров'я України, де було здобуто першу перемогу у визнанні східницьких мінеральних вод, Степан Дуда теж цілу ніч з батьком міряв кроками Київський вокзал, бо той відмовився ночувати в готелі під одним дахом зі своїм багаторічним науковим противником - директором Одеського інституту курортології та фізіотерапії Ф.Куркудимом. Ось у цьому і був весь батько, сутність його впертого, цілеспрямованого і послідовного характеру. А справа в тому, що там, на засіданні колегії Міністерства охорони здоров'я України, зіткнулися два діаметрально протилежні підходи до обов'язків перед суспільством, перед Природою. Слова щирої вдячності на відкритті пам'ятника я адресувала і вчителю хімії Михайлові Гамулі, і першому директорові пансіонату "Карпати" Ігорю Іщіву, і тоді молодому подружжю лікарів Григорію та Наталії Мацієвським. Це вони, тоді молоді лікарі, теж відразу підтримали справу батька. А сьогодні - відмінні спеціалісти, солідні люди, мають приватне підприємство - лікувально-оздоровчий комплекс "Сідус", про який теж буде мова в цій книжці.

   Можливо, когось і забула згадати, то вже вибачайте, бо в пам'яті таки переважає та майже тридцятирічна одержима боротьба батька з невіглаством, бюрократизмом і чванством чиновників від курортології. Він невтомно стукав у двері громадської думки - один, хоча роки невбла­ганно перейшли і за сімдесятилітній, і за вісімдесятилітній рубіж, працював, як ціла потужна установа, - і це крім величезної дослідницької діяльності. Батько мріяв і навіть почав писати книгу про Східницькі цілющі джерела. Я довго зберігала (а це 20 років) той знаменитий батьковий старенький портфель, в якому лежали стоси результатів аналізів, копії різних наукових розвідок, понад шістсот повідомлень про вручення листів і телеграм міністрам і академікам, державним і профспілковим діячам, керівникам підприємств, видавцям. І мріяла про те, аби в Східниці був музей Омеляна Стоцького. Квартиру, де він жив, відстояти не вдалося. Роки йшли. У цілій Східниці не могли знайти приміщення для музею. І ось у 1999-му, а це аж на двадцятому році після смерті О.Стоцького, дирекція санаторію "Карпати", за підтримки голови правління ВАТ "Полонина" Світлани Тодосівни Дерев'янко, "відібрала" у бібліотеки санаторію кімнатку в 17 квадратних метрів, котрі для мене виявились теж непростими, бо потрібно було починати з повного ремонту. Але я вже не про це. 15 жовтня 2000 року на території санаторію "Східницькі Карпати" таки відбулося урочисте відкриття меморіальної кімнати-музею першовідкривача Східницького родовища мінеральних вод Омеляна Стоцького! А через 9 років за сприяння директора цього санаторію Зиновія Крайчика музей розширив свою територію. І я рада, що сюди приходять люди, рада читати їх щирі слова подяки Стоцькому в "Книзі відгуків". Екскурсії тут проводить моя колишня вчителька Віра Володимирівна Юрченко. А коли до музею приїжджаю і я, то розповідаю відвідувачам, як батько у свої шістдесят і так до кінця життя вивчав хімію, мінералогію, медицину, геологію, аби розмовляти нарівні з ученими. Розповідаю, як народжувались перші результати аналізів у нашому кому -нальному курнику, де замість домашньої птиці було безліч реактивів, колб.

   Розповідаю я відвідувачам, як до Східниці приїхали вже вчені для дослідження ефективності місцевих мінеральних вод і наш курник заповнили. А потім приїхали спеціалісти, почали складні геолого-розвідувальні роботи за батьковими картами-схемами та розрахунками. Встановлено дебіт східницьких джерел — майже 70 м3 на добу! 38 відкритих джерел! Та й далі батькова боротьба з вченими мужами, цілими науково-дослідними установами, організаціями продовжувалась. Люди ж їхали і їхали на лікування до Східниці. З усіх-усюд до батька почали надходити листи-подяки від хворих. Фрагменти їх є в музеї. Двері нашого дому не зачинялись. Це було чи не найбільше джерело натхнення на подальшу подвижницьку працю. І тоді батько ввечері сідав за фортепіано, яке нині стоїть в східницькому музеї. Новела "Старий рояль" у книзі мого чоловіка Бугенбая Ібраєва "Мое открьітие Украиньї", яка є теж в музеї, присвячена Омеляну Стоцькому, його великій душі, його захопленню мистецтвом. Прочитайте її! Я пригадую, прекрасні звуки музики наповнювали нашу хату. Саме в такі хвилини батько почував себе щасливим, — так він передавав свій душевний стан. Знаходив і вільну хвильку, аби вчити сільських дітей музиці. Взагалі батько був талановитим музикантом, композитором. Пам'ятаю, як віртуозно виконував на концерті твори Бетховена, багатьом подобалися його самобутні вальси. Тепер дуже шкодую, що ніхто не записав створеної ним музики.

   У нього була унікальна пам'ять. Батько знав п'ять мов, зокрема чеську, німецьку, італійську, польську та російську. Спеціальну літературу читав в оригіналі, а листувався із зарубіжними адресатами їхніми мовами.

   ...Омелян Стоцький ніколи не хворів. Худорлявий, невисокий, енергійний, він стійко переносив трагедію і драму свого життя. Та коли після двадцяти трьох неймовірно тяжких років визнали його працю, його відкриття, він ліг одного разу на ліжко, відвернувся до стіни й тихо помер. Згорів, як свіча. Помер, на жаль, з гіркотою в душі: Східниця на папері стала всесоюзним курортом, однак цим усе й обмежилося. Курорт не дістав свого розвитку ще й тому, що поряд ріс гігант Трускавець. І сьогодні мало що змінилося в Східниці. Але попри всі труднощі, усі незгоди, мій батько був щасливою людиною. Він завжди і у всьому прагнув та знаходив достатньо професійних і духовних сил для того, щоб знайтиі передати людям оту славнозвісну "Нафтусю", яка не має аналогів серед десяти тисяч відомих мінеральних вод Землі. Та іноді моторошно стає від думки, що на якомусь етапі своєї пошукової Голгофи він міг зупинитися, просто стомитись або зневіритися... Слава Богу, цього не сталося!"

источник: Л1